ВИДИ УСТАТКУВАННЯ 2

Cookvac - інновації приготування у вакуумі та

маринування продуктів

Cookvac - це унікальний гастрономічний винахід іспанських кухарів.

Cookvac є компактним приладом для приготування їжі і просочення у вакуумі, запатентований в більш ніж 160 країнах світу. Він був розроблений шеф - кухарем Хав'єром Андреасом і Серхіо Торресом спільно з Політехнічним університетом Валенсії.

Прилад являє собою вакуумну каструлю, яка штучно створює низький тиск і відсутність кисню, що значно знижує температуру смаження або тушкування, зберігаючи текстуру, колір і поживні речовини продукту. Крім того, Cookvac створює ефект губки, оскільки, коли тиск в каструлі відновлюється, продукт вбирає всю рідину навколо нього, дозволяючи досягати нескінченної кількості поєднань інгредієнтів і смаків.

Приготування їжі в вакуумі - це спосіб приготування аль денте. Це обробка при температурі нижче 100 градусів Цельсія і не доведення рідини або продукту в рідині до кипіння. Брак кисню не дозволяє продуктам, особливо червоного кольору (які містять міоглобін і яскравим овочам ) окислюватися і втрачати свій первинний насичений колір. Ефект просочення здійснюється на клітинному рівні - через пори продукту маринад, соус або розсіл проникає всередину і утримується всередині.

При смаженні в олії, їжа обробляється при температурі від 170-180 0С і вище. Ці процеси викликають окислення масла і втрату поживних речовин. В апараті Cookvac можна смажити при температурі 90 градусів Цельсія , що збільшує термін придатності масла в 7-8 разів. Вакуумне просочення продукту працює за наступним принципом: у процесі підвищення температури в товщі продукту починає розширюватися атмосферне повітря, яке випаровується у вигляді пари і конденсату на його поверхні при різкому перепаді тиску і його зниженні, продукт починає вбирати в себе навколишнє середовище.

Вакуумне просочення прискорює процес вбирання маринадів: оцтів, солі, спецій, м'ясного соку, бульйону і т.д. При цьому текстура не порушується, оскільки вакуумування проходить поетапно.

Для того, щоб приготувати продукти у вакуумі, необхідно:

- приправити інгредієнти спеціями. Подібна технологія дозволяє зберегти природний смак і аромат, оскільки їжа готується у власному соку. А приправи лише посилюють смак і аромат.

- запечатати в спеціальний вакуумний пакет.

- опустити запечатаний пакет у водяну лазню з точно встановленою температурою.

- блюда готуються дуже повільно. Перед поданням до столу продукти витягаються з вакуумного пакету і красиво оформляються.

Застосування технології Sous – vide. Це специфічний спосіб готування в водяній бані. Продукти закочуються у вакуумні пакети і довго (іноді більше 72 годин) готуються у воді при температурі близько 60 градусів або нижче.

Методу, винахід якого приписують британському фізику графу Рамфорд (1753-1814), подарував нове народження в середині 1970-х кухар Жорж Пралюс, що працював в ресторані знаменитих братів Труагро. Він виявив, що фуа-гра, приготована таким чином, зберігає ідеальний вигляд, не втрачає зайвого жиру і має кращу текстурою в порівнянні з тією, що приготовлена традиційним чином. Пізніше з'ясувалося, що м'ясо, приготоване sous - vide, теж відрізняється дивовижною м'якістю, соковитістю і ароматний і взагалі цей метод здатний творити чудеса. Зокрема, у вакуумі ідеально маринується м'ясо, а у фруктів і овочів у вакуумних пакетах особливим чином стискаються клітини, в результаті текстура стає більш щільною, а смак - насиченим.

Для готування sous - vide потрібні спеціальні водяні бані з термостатами, здатні гарантовано підтримувати одну і ту ж температуру з точністю до десятих часток градуса. Сьогодні налагоджено виробництво спеціальних водяних бань для ресторанів - і навіть для допитливих кухарів –аматорів.

Приготування їжі у вакуумі надає масу переваг :

- продукти зберігають свій смак і аромат.

- виключається усихання і обезводнення продуктів.

- продукти не окислюються і не виділяють гіркоту.

- продукти не окислюються і не гіркнутимуть.

- втрата в масі скорочується від 15%% до 30%%.

- витрати електроенергії скорочуються більш ніж на 20%%.

- є можливість одночасно готувати відразу декілька блюд.

- готові блюда можуть зберігатися у вакуумі до трьох тижнів.

- є можливість скласти безвідходне меню.

Приготування  в вакуумі спеціалісти вважають однією з самих достойних інновацій в приготуванні їжі. 

Сублімаційна сушка. Основне завдання дегідратації (сушки) продукту - видалення води до такого рівня, при якому мікробіологічна активність бактерій зводиться до мінімуму, необхідному для тривалого безпечного зберігання продукту і його подальшої регідратації (відновлення). При цьому дуже важливо зберегти аромат продукту в процесі сушіння. Також необхідно враховувати психометричні властивості , енергетичний баланс, теплофізичні властивості, коефіцієнти тепло і массопередачи продукту, кінетику сушіння, хімічні та структурні зміни в процесі сушіння.

Важливими є такі чинники - органолептичні властивості висушеного продукту (структури, колір, смак), здатність до регідратації (вбирання води і відновленню смакових якостей), наявність/ відсутність ферментативного і неферментативного потемніння, ослаблення аромату і розвиток сторонніх присмаків.

          Саме для отримання таких продуктів використовується недорога і якісна модель барабанної сушки, яка адаптована до стандартних продуктів, які часто використовуються в ресторанному меню.

Детальнiше

декор квітів з мастики

декор квітів з мастики для тортів

Детальнiше

ЦИКЛОГРАМА РОБОТИ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА

ЦИКЛОГРАМА РОБОТИ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА

Щоденно:
• з’ясування причин відсутності учнів на заняттях, фіксація пропусків у класному журналі;
• бесіди з учнями, що запізнюються;
• організація чергування по класу;
• індивідуальна робота з учнями;
• контроль зовнішнього вигляду учнів;
• організація харчування. 

Щотижня:
• проведення виховних годин;
• проведення заходів у класі за планом роботи;
• робота з активом класу, організація діяльності органів учнівського самоврядування;
• контроль за виконанням доручень;
• організація прибирання закріпленого кабінету, території, пришкільної ділянки;
• робота з батьками;
• робота з викладачами та майстрами
• контроль за довідками про хворобу учнів класу. 

Щомісяця:
• проведення класних зборів;
• проведення бесід;
• відвідування уроків викладачів-предметників;
• координація виховної роботи з класом;
• проведення бесід з безпеки життєдіяльності;
• зустрічі з батьками;
• відвідування учнів вдома;
• складання актів обстеження матеріально-побутових умов. 

Щосеместрово:
• тестування та анкетування учнів з метою вивчення індивідуальних особливостей учнів та аналізу розвитку учнівського колективу;
• оформлення класного журналу за підсумками семестру, складання звіту;
• заповнення екранів успішності;
• проведення батьківських зборів (за планом);
• аналіз виконання плану роботи, корекція плану виховної роботи;
• складання плану роботи на канікули;
• проведення відкритого виховного заходу;
• аналіз зайнятості учнів класу у позаурочних заходах, гуртках, секціях;
• аналіз роботи щодо профілактики травматизму серед учнів класу. 

Щорічно:
• складання плану виховної роботи;
• оформлення особових справ;
• оформлення соціального паспорту класу;
• робота з підручниками;
• написання характеристик.

Детальнiше

УКРАЇНА - ЄДИНА КРАЇНА

ПЕРШИЙ УРОК: УКРАЇНА - ЄДИНА КРАЇНА

Як хочеться, щоб тихо ніч пройшла! Як хочеться, щоб світлий день настав! Щоб Україна в мирі зажила І щоб ніхто нікого не вбивав!!!!!....

«Україна – єдина країна» - тема Першого уроку 1 вересня.

Суспільно-політична ситуація та події останніх місяців, окупація Російською Федерацією Криму, збройні акції російських терористів у східних регіонах України обумовили тему Першого уроку 2014/2015 навчального року – «Україна – єдина країна» (лист МОН від 01.08.2014 № 1/9-388).

Метою Першого уроку є формування в учнів розуміння єдності й цілісності України, її багатонаціонального народу як національної ідеї розвитку вільної, незалежної, демократичної та заможної держави.

Під час уроку мають бути реалізовані такі завдання: - ознайомити учнів з основними історичними подіями становлення державності України;

- формувати відчуття приналежності до України, усвідомлення себе українцем, почуття особистої відповідальності за долю держави та українського народу;

- формувати готовність служити Батьківщині своєю працею та стати на захист державних інтересів країни;

- виховувати повагу до державних символів, шанобливе ставлення до традицій українців та представників інших національностей, що населяють країну.

Основний зміст Першого уроку має бути спрямований на утвердження єдності України, нероздільності її території та народу, що її населяє. Важливо акцентувати увагу на тому, що Крим і Донбас – це Україна, що люди, які мешкають на цих територіях, – громадяни України.

Під час проведення Першого уроку вчитель має сприяти усвідомленню учнями спільності інтересів усіх громадян держави в розбудові України, необхідності інтелектуального, творчого та фізичного розвитку кожної особистості задля розквіту держави в цілому, формуванню міжнаціональної толерантності.

На уроці доцільно звернутись до подій минулого та сьогодення, що засвідчили прагнення українського народу до вільного, щасливого, заможного життя: існування могутньої Київської держави Володимира Великого, Ярослава Мудрого, створення першої християнської республіки в Європі – Запорізької Січі, започаткування власної державності в Українській Народній Республіці, проголошення в 1991 році незалежності України, прояву громадянської активності під час Помаранчевої революції 2004 року, і, звичайно, Революції гідності, що призвела до політичних та суспільних змін в Україні, подвигу українських військових та добровольців у боротьбі із російськими бойовиками, які тероризують східні регіони України.

У цей момент уроку доцільно оголосити хвилину мовчання з метою вшанування пам’яті Героїв Небесної сотні, воїнів та інших загиблих у боротьбі за свободу, цілісність та єдність нашої держави.

Вчитель має акцентувати увагу на тому, що патріотизм – це звичайний стан повсякденного життя людини, який виявляється не тільки під час надзвичайних ситуацій. Важливо, щоб учні ідентифікували себе з українським народом, прагнули жити в Україні, розуміли необхідність дотримання конституційних та правових норм, володіння державною мовою, шанобливого ставлення до історії, культури та традицій українського народу.

Незалежність України – заслуга не лише певних політичних сил та рухів, але й усього українського народу, здійснення мрій багатьох його поколінь.

Варто згадати, що завжди, навіть за найменш сприятливих обставин, проголошувалась державність, зокрема тільки в ХХ столітті чотири рази:

- 22 січня 1918 року (ІV Універсал Центральної Ради),

- 30 червня 1941 року у Львові (Акт відновлення Української держави),

          -  5 жовтня того ж року у Києві,

- 24 серпня 1991 року (Акт проголошення незалежності України).

А ще ж проголошення в листопаді 1918 року Західно- Української Народної Республіки (ЗУНР), проголошення незалежності Карпатської України (березень 1939 року).

Одним з офіційних символів країни, що уособлює її суверенітет є Державний Прапор України. Національні символи − це свідчення високого духу народу, його історичних прагнень, унікальності, своєрідний генетичний код нації. Вони покликані служити надійною основою формування громадянських рис особистості, її патріотизму, національної свідомості.

НЕХАЙ НІХТО

 НЕ ПОЛОВИНИТЬ ТВОЇХ ЗЕМЕЛЬ,

НЕ РОЗПИНА,

БО ТИ - ЄДИНА, УКРАЇНО,

БО ТИ НА ВСІХ У НАС ОДНА.

Стасів О.Ю.

Україна – це краплина сонця на карті світу. Вона осяяна багатовіковими традиціями, піснями, історією. Наша земля наділена неоціненними скарбами та багатствами родючих земель та повноводних рік.

 У кожного з нас є рідна хата. Подумайте, скільки потрібно праці, щоб утримувати в домі порядок і лад, щоб було в ньому чисто і затишно, щоб жилось заможно.

Україна – наш спільний дім. Тож маємо дбати усі, щоб були в ній добробут і лад, мир і злагода, вічна краса. Усі ми повинні усвідомити: своє, рідне – не тільки хата й подвір’я, а й вулиця, село чи місто, де ти живеш, ліс і річка, степ і море , і вся розмаїта наша країна.

Двадцять чотири області, Автономна Республіка Крим, місто Севастополь та столиця України – Київ, розташовані на карті нашої держави. Від Ужгорода до Луганська, від Києва до Сімферополя, Україна багата родючими ґрунтами, водними ресурсами, корисними копалинами, різноманітним рослинним та тваринним світом, умовами для розвитку промисловості та сільського господарства. Економічна могутність України, так само, як політична і культурна, залежить від її цілісності й неподільності.

 Учитель: Послухайте ось таку притчу. Якось, у коробці лежали тюбики з фарбами. Одного разу біла фарба сказала чорній, що в тюбику лежала найближче до неї: - Сестро, що за біда трапилася з тобою? Чому ти така брудна? - Я не брудна, такий мій колір, - відповіла чорна фарба. - Тоді ти неправильна фарба, і колір у тебе неправильний. Подивись на мене, ось яким повинен бути справжній колір, і взагалі, всі кольори походять від білого, тому нема нічого більш витонченого, як білий колір, на котрий повинні прагнути бути схожими усі інші фарби.

Це зауваження не сподобалось чорній фарбі і вона незадоволено відповіла: - Ні, це ти неправильна, а мій колір найправильніший. І взагалі, якби не було чорного кольору, то нічого видатного не змогли б намалювати. Спробуй без мене щось намалювати, білий аркуш так і залишиться білим. Почувши це, засперечалися інші фарби і навперебій почали доводити, що тільки їх колір правильний і потрібний. Що тільки вони будуть обрані художником для створення шедевру. Довго та запекло вони сперечались, так, що деякі навіть почали вибризкуватись з тюбиків через розбурхану неприязнь.

Та раптом кришка коробки відкрилась і на тюбики впало яскраве світло. Художник вийняв фарби і видавив їх на палітру. Потім, змішавши їх одна з одною, наніс на полотно, де й відбулося їх примирення. Художнику не було ніякого діла до їх протиріч, він бачив єднання у різноманітності. Для нього Були важливі всі кольори. Так був створений великий шедевр, де фарби не протистояли, а взаємодоповнювали одна одну.

Так і в нашій країні, кожне місто, кожна область – це лише окремий тюбик з фарбою, а разом ми – квітуча, барвиста Україна.

А зараз ми проведемо конкурс «Чи знаєте ви?»

Вчитель читає запитання, а учні говорять відповіді. 

1. Столиця України. (Київ)

2. Що означає слово «козак»? (Вершник, вільна людина.)

3. Козацький човен. (Чайка)

4. Герб України (Тризуб)

5. Найвідоміша козацька страва. (Куліш.)

6. Дерево, з якого добувають дьоготь. (Береза)

7. Кому не дозволялося заходити на територію Запорозької Січі? (Жінкам.)

8. Обрядовий хліб, який печуть на Великдень. (Пасха)

9. Свято дівочої долі. (Катерини)

10. Найвища гора України. (Говерла)

11. Найвідоміший футболіст України сучасності. (Андрій Шевченко)

12. Грошова одиниця України. (Гривня)

13. Приміщення, в якому жили козаки. (Курінь)

14. Колір прапора України. (Блакитно – жовтий)

15. Розписані великодні яйця. (Писанки)

16. Найбільше озеро  України. (Синевир)

17. Головна обрядова дія Андріївських вечорниць. (Гадання, Кусання калити)

18. Зібрані цього дня лікарські трави вважаються найцілющими.  (Свято Івана Купала)

19. Скільки страв повинно бути на столі у Святий вечір? (Дванадцять)

20. Народна назва одного з найголовніших  літніх свят, до якого православна церква приурочила свято Трійці. (Зелена, Клечальна неділя – «Зелені свята»)

21. Швидкий український танок. (Гопак)

22. Хто був останнім гетьманом України? (Кирило Розумовський)

23. Хто з українських письменників узяв собі псевдонім – назву своєї національності. (Леся Українка)

24. На території якого материка розташована Україна? (Євразія)

Ми, українці, повинні пишатися тим, що наша Україна ніколи не поневолювала інші народи, не вела загарбницькі війни, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів.

Відомий французький вчений Й. Г. Коль у 1841 році писав: «Немає найменшого сумніву, що колись велетенське тіло російської імперії розпадеться, і Україна стане вільною державою. Час цей наближається поволі, але неухильно. Українці є нація з власною мовою, культурою та історичною традицією. Україна роздерта поміж сусідами. Але матеріал для Української держави готовий: коли не нині, то завтра з’явиться будівничий, що збудує з тих матеріалів велику незалежну українську державу».

           І довгожданий час настав.

16 липня 1990 року Верховна Рада Української республіки приймає важливий документ – Декларацію про державний суверенітет України.  Декларація стала першим кроком до незалежності нашої держави, відчутним рушієм у боротьбі за волю.

Так, Україна здобула волю і незалежність. Перед усім світом постала держава з давньою славною історією, оригінальною духовною культурою, зі своїми символами, мовою, чесними, працьовитими, миролюбними людьми – українським народом.

А чи могло бути інакше? Ні, інакше бути не могло. Не могла бути марно пролита кров тих, хто боровся за волю і незалежність, тих, хто вірив у перемогу, і тих, хто вірив у воскресіння. Хіба міг не почути Всевишній тих молитов, з якими звертався до нього славний син Тарас Шевченко:

Молю, ридаючи, пошли,

Подай душі убогій силу,

Щоб огненно заговорила,

Щоб слово пламенем взялось,

Щоб людям серце розтопило,

І на Украйні понеслось,

І на Украйні освятилось…

24 серпня 1991 року проголошено Акт про незалежність України. Акт проголошення незалежності завершив тисячолітні прагнення українського народу до волі, до створення своєї суверенної держави.

1993 рік. На всенародне обговорення винесені два варіанти проекту Конституції. України.

1994 рік. Україна відзначає 180-у річницю з дня народження славного сина Тараса Шевченка. В цьому ж році відбулися вибори до Верховної, обласних, районних, селищних і сільських рад. А у вересні місяці затверджена конституційна комісія.

1995 рік. Україна відзначає 400-річчя з дня народження славного гетьмана Богдана Хмельницького. Протягом цього року йде широке обговорення проекту Конституції України.

1996 рік. 28 червня Верховна Рада України прийняла Основний Закон – Конституцію України. Цей день став національним святом. У цьому році також затверджено українську грошову одиницю гривню.

Україна має свої символи.

Звичайно, що ми згадали тільки деякі важливі події з життя молодої Української держави. Але сьогодні з гордістю можемо сказати: так, є незалежна Українська держава зі своєю землею, своїм народом, своїми символами, своєю рідною мовою, традиціями і культурою.

Я — українець, я не малорос,

Пишаюсь родом тисячокорінним.

Тарас за мене мучивсь і боровсь,

Щоб я зродився зерням України.

Стаття 65 Конституції нашої держави говорить, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України. 

Наша армія існує для захисту кордонів рідної землі, а не для нападу на інші країни. Щоб захистити Батьківщину в майбутньому, треба змалку полюбляти спорт, бути сильним, спритним, мужнім.

Зараз нашій країні як ніколи потрібно бути єдиною та згуртованою. На цілісність нашої держави посягнули  вороги і багато наших земляків на сьогодні мобілізовано до лав українського війська. Вони з честю воюють на сході з терористами та російським сепаратистами, відвойовують та захищають кордони нашої держави (вчитель зачитує прізвища).

Деякі російські політики, а саме лідер ЛДПР В.В. Жириновський, пропонує поділили нашу державу на шматки між Польщею, Румунією, Угорщиною та Росією.

Цього ніколи не буде і ми з вами ніколи такого не допустимо!

Українська земля пройшла війни та мир, поразки та перемоги, пишалася вірними синами та доньками, чарувала світ своїми запашними паляницями та мелодійними піснями. Вона була і залишається вірною матір’ю українців, які свято шанують і люблять її.

Тільки людина з добрим і чуйним серцем, роботяща і вольова може бути справжнім патріотом і громадянином своєї держави, по-справжньому любити і захищати, відстоювати її інтереси і приносити велику користь Що більше буде зроблено для цього сьогодні, то краще житимемо завтра, і будемо гідними називати себе українцями.

Бо, як сказано в Біблії, «…хто шукає, той завжди знаходить, а хто вірить, тому по вірі його і воздається».

Хай Бог допомагає нам творити своє майбутнє своїм розумом, своїми руками і серцями.

Молюсь за тебе, Україно,

Молюсь за тебе кожен час,

бо ти у нас одна-єдина, -

Писав в своїх віршах Тарас.

Молюсь,- казав він, щоб у тебе

Не було між людьми війни,

Щоб завжди було чисте небо

На нашій стомленій землі.

Щоб завше у садку смерека

Весняним квітом під вікном цвіла

І прилітали з вирію лелеки,

Щоб гомін хвиль послухати Дніпра!

Ви – майбутнє України. Тож своїми знаннями, працею, здобутками підносьте її культуру. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю, бережіть волю і незалежність України, поважайте наш народ і нашу мелодійну мову.

Ми Єдина країна! Незважаючи на усі негаразди, що відбуваються зараз, всі ми прагнемо одного – миру, спокою, міцної та квітучої держави та чистого неба над головою.

Детальнiше

Усі діти народжуються геніями

«Усі діти народжуються геніями,

 однак упродовж перших шести років

 їхнього життя ми допомагаємо їм

 позбутися цієї геніальності».

 Б.Фуллер

Не викликає сумніву те, що потенціал обдарованості є найціннішим ресурсом духовного поступу й матеріального розвитку людства. Тому, як і будь-який ресурс, його слід вчасно виявити і розумно використати.

Але чіткого означення обдарованої людини, а тим більше дитини, не існує. Аналізуючи поняття “обдарованість”, дослідники розглядають його по-різному. Зокрема, досить часто порушуються питання про зв‘язок обдарованості з інтелектом, про роль середовища і спадковості в розвитку обдарованості, про механізми функціонування творчої обдарованості та ін. Виділяють такі аспекти вивчення обдарованості, як творча обдарованість та інтелектуальна.

А.Танненбаум визначає поняття “обдарованість” за п‘ятьма чинниками: високий рівень загального інтелекту; наявність спеціальних здібностей; певні особистісні особливості; вплив середовища; щасливий випадок.

У зарубіжній психолого-педагогічній літературі можна знайти два основні визначення природи обдарованості: вроджена і набута.

У ХVІІ ст. представник французького просвітництва Гельвецій проголосив, що засобами виховання можна сформувати геніальність.

Новітні вчення про обдарованість з‘являються у 50-60-і роки, що було зумовлено високим рівнем розвитку науково-технічного прогресу. Зокрема, під впливом ідей Дж. Гілфорда (1950) запроваджується принцип визначення обдарованості як особливий вид творчих здібностей—креативність.

Підвалини вітчизняних теоретичних досліджень обдарованості було закладено Б.Тепловим, В.Ананьєвим, Н.Лейтесом, О.Ковальовим, В.Мясищевим та ін.

Г.Костюк (1989) визначив обдарованість як індивідуальну своєрідність здібностей людини, вказуючи на значущість природних даних кожної окремої особистості. О.Ковальов та В.Мясищев в обдарованості бачили складну систему здібностей людини, яка забезпечує вміння продуктивно працювати в будь-якій галузі життєдіяльності.

Темпераментні характеристики також займають не останнє місце в механізмах обдарованості. Тому цікавою є праця В.Русалова і С.Дудіна (1995), де доведено вплив властивостей темпераменту на інтелект.

З огляду на це можна сказати, що обдарованість є наслідком поєднання таких якостей: спадковості, впливу середовища, інтелектуальних здібностей, властивостей темпераменту, творчого підходу, наполегливості та щасливого випадку.

Психолого-педагогічна характеристика обдарованої дитини

Видатний дослідник обдарованості Н.С.Лейтес запропонував розрізняти три категорії здібних дітей за такими ознаками:

1) ранній прояв інтелекту;

2) яскравий прояв здібностей до окремих видів діяльності і предметів;

3) потенційні ознаки обдарованості.

Перейдемо до психологічного аналізу особистості обдарованої дитини. Такі діти дуже активні, прагнуть працювати більше за інших та самостійно (з літературою, довідковим матеріалом, у бібліотеці).

Вони наполегливо слідують поставленим перед собою цілям, все хочуть знати більш детально і потребують додаткової інформації. Обдаровані діти хочуть учитися та досягають успіхів.

Навчання доставляє їм задоволення. Вони вміють критично оцінювати оточуючу дійсність та прагнуть проникнути в сутність явищ; задають безліч питань і зацікавлені в стверджувальній відповіді на них.

Урок є особливо цікавим для них тоді, коли використовується проблемний метод.

Порівняно зі своїми однолітками обдаровані учні краще вміють розкривати відношення між явищами та сутністю, індуктивно та дедуктивно мислити, маніпулювати логічними операціями, систематизувати, класифікувати. Більшість із них ставить завдання, виконання яких потребує багато часу, а також мають розвинене почуття справедливості.

Отже, обдарованим дітям властиві:

- інтерес до розумової діяльності;

- компетентність, не властива віку;

- пошук причин явищ, які спостерігаються;

- прагнення відкривати та досліджувати нове;

- різнобічні інтереси та потреба в різнобічній інформації;

- ґрунтовні знання;

- добра пам‘ять;

- багата фантазія, уява, винахідливість;

- схильність до ігор, які вимагають сконцентрованої уваги, та тих, які мають складні правила;

- уміння самостійно грати та працювати;

- хороше володіння мовою;

- великий словниковий запас, не властивий даному вікові;

- терплячість у навчанні, захопленнях;

- готовність взяти участь у додаткових заходах, які підвищують інтерес до навчання (конкурси, олімпіади);

- читання книжок, вивчення друкованих матеріалів;

- глибокий інтерес до наукової літератури;

- політичні та світоглядні інтереси;

- колекціонування, проведення експериментів у домашніх умовах;

- почуття гумору;

- підвищене почуття відповідальності, ретельне виконання прийнятих доручень;

- велика працездатність та прагнення працювати якнайбільше.

Особливі здібності та пов‘язані з цим проблеми дитини

Психологи вважають, що інтелектуально обдаровані діти мають цілу низку проблем, а саме: неприязнь до школи. Їм цікаво вчитися, оскільки подобаються складні ігри та завдання і не викликають інтересу ті, котрими цікавляться їхні однолітки. Через це обдарована дитина може опинитися в ізоляції, закритися від інших.

Нонконформізм. Обдаровані діти відкидають стандартні вимоги. Особливо, якщо ці вимоги суперечать їхнім інтересам або здаються безглуздими.

Занурення у філософські проблеми. Розбіжність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком. Обдаровані діти із більшим задоволенням спілкуються з дітьми старшого віку. Оскільки ж вони поступаються останнім у фізичному розвитку, то їм складно стати неформальними лідерами.

Організація навчання обдарованих учнів

Програма навчання для обдарованих дітей повинна відповідати їх специфічним потребам та можливостям, а також цілям, які висуваються до навчання цієї категорії учнів. Цим і визначається перелік вимог до побудови програм навчання для обдарованих дітей.

Отже, можна сформулювати такі важливі принципи організації змісту навчання для обдарованих школярів:

- гнучкі змістові “рамки”, які забезпечують можливість включення для вивчення тих чи інших тематичних розділів.

- крупні змістові одиниці; вивчення широких (глобальних) тем та проблем.

- міждисциплінарний підхід до вивчення змісту.

- інтеграція тем та проблем для вивчення, які відносяться до однієї чи різних галузей знань, шляхом встановлення внутрішніх взаємозв‘язків змістового характеру.

- принцип насиченості змісту навчання.

- проблемний характер вивчення змісту чи вивчення відкритих тем та проблем.

Програми для обдарованих дітей повинні: надавати можливість для поглибленого вивчення тем, які обирають учні; забезпечувати самостійність у навчанні, тобто навчання, яке керується самою дитиною; розвивати методи та навички дослідницької роботи; розвивати творче, критичне та абстрактно-логічне мислення; заохочувати та стимулювати висування нових ідей, які руйнують звичні стереотипи та загальноприйняті погляди; сприяти розвитку самопізнання та саморозуміння, усвідомленню своєрідності власних здібностей та розумінню індивідуальних особливостей інших людей; вчити дітей оцінювати результати роботи за допомогою різноманітних критеріїв, заохочувати оцінювання роботи самими учнями.

Програми навчання можна розділити на такі категорії:

1. Класно-урочна та колективна форми організації навчальної діяльності в роботі з обдарованими дітьми

Кожний відповідає не лише за свої знання та навчальні успіхи, а й за знання та навчальні успіхи товаришів по навчальній роботі.

Найважливіша задача педагога-керівника—формувати майстерність, мистецтво викладати у кожного учня.

2. Повна єдність колективних та особистих, індивідуальних, інтересів.

Якості, необхідні учителю для роботи з обдарованими дітьми:

- бути доброзичливим та чуйним;

- розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси;

- мати досвід роботи у закладах для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку;

- мати високий рівень інтелектуального розвитку;

- мати широке коло інтересів та вмінь;

- мати окрім педагогічної ще будь-яку освіту;

- бути готовим до виконання найрізноманітніших обов‘язків, пов‘язаних із навчанням обдарованих дітей;

- мати живий та активний характер;

- мати почуття гумору (але без схильності до сарказму);

виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів та постійного самовдосконалення;

- мати творчий, нетрадиційний особистий світогляд;

- мати хороше здоров‘я та життєстійкість;

         - мати спеціальну після вузівську підготовку по роботі з обдарованими дітьми та бути готовим до подальшого отримання спеціальних знань.

До інших якостей відносяться: позитивна Я-концепція; цілеспрямованість та наполегливість; зрілість; емоційна стабільність; чуйність; здібність до індивідуалізації навчання.

Дослідники та спеціалісти в галузі підготовки кадрів для навчання обдарованих дітей розробили ряд положень відносно знань та навичок, якими мають володіти вихователі обдарованих дітей. На основі отриманих відповідей було складено наступний список професійних умінь:

уміння будувати навчання відповідно результатам діагностичного дослідження дитини;

уміння модифікувати навчальні програми;

уміння стимулювати когнітивні здібності учнів;

уміння працювати за спеціальним навчальним планам;

уміння консультувати учнів;

уміле керування дітьми;

володіння ефективними методами викладання;

знання концептуальних моделей;

уміння переконувати та пропагувати;

здібність до самоаналізу.

Детальнiше