ОПИС АВТОРСЬКИХ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

ОПИС авторських ІННОВАЦІЙНИХ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

                                                       «Великий той вчитель, що  проймається

                               справою, якої  навчає»

                                                                                                                        Катон Старі

      

                                                   «Дитина  сама   знає  основні  шляхи  до

                                                     саморозкриття особистості.  Головне —

                                                      не   заважати  їй  у   цьому».

                                                                                            М.  Монтессорі

У  сучасних   умовах  інноваційна  діяльність  педагога   передбачає   посилену   увагу  до  особистості  кожного  учня  як   вищої   соціальної   цінності   суспільства, орієнтацію   на   формування  громадянина з високими інтелектуальними,  моральними,  фізичними якостями, налаштовує  на   забезпечення  умов для  повноцінного  вияву і  розвитку  здібностей   кожного  учня, зобов'язує   до  створення передумов   для  розвитку   активності,  ініціативи,  творчості  учнів  і   вчителів,  зацікавленої їх  взаємодії,  широкої участі  громадськості в управлінні  освітою.

Реалізація цього вимагає  переходу   від  нормативної  до  інноваційної,  творчої діяльності,  що  передбачає   зміну  характеру  освітньої   системи,  змісту,  методів,  форм,  технологій   навчання   й   виховання.  Метою  освіти   за   таких  умов  є  вільний  розвиток  індивідуальних   здібностей,  мотивів,  особистісних   цінностей  різнобічної,  творчої особистості.

У   структурі   професійно  спрямованої  особистості  педагога   готовність   до  інноваційної   діяльності  є  показником  його   здатності   нетрадиційно   вирішувати   актуальні для  особистісно- орієнтованої освіти  проблеми.

Підготовлений  до  інноваційної   професійної  діяльності  педагог  має  такі   професійні   й  особистісні  якості : 

— усвідомлення   смислу  і   цілей  освітньої   діяльності  у   контексті  актуальних  педагогічних  проблем  сучасної  школи ; 

— осмислена,  зріла  педагогічна позиція; 

— уміння   по- новому  формулювати   освітні   цілі   з  предмета,  певної   методики,  досягати   і  оптимально переосмислювати  їх  під час навчання; 

—  здатність   вибудовувати   цілісну  освітню  програму,  яка  враховувала  б 

індивідуальний  підхід  до учнів,  освітні  стандарти,  нові  педагогічні  орієнтири; 

— співвіднесення  сучасної   йому  реальності   з  вимогами  особистісно- орієнтованої освіти,  коригування освітнього  процесу за  критеріями  інноваційної  діяльності;

—   здатність   бачити   індивідуальні   здібності   учнів  і  навчати  відповідно   до  їх  особливостей;   

—   уміння   продуктивно,  нестандартно   організувати  навчання   й  

виховання,   тобто забезпечити  творення   учнями    своїх  результатів   і,  використовуючи  інноваційні  технології,  стимулювати  їх  розвиток; 

— володіння  технологіями,  формами   і   методами  інноваційного  навчання,  яке  передбачає   уміння   на   основі   особистого   досвіду  і   мотивів  вихованців   бути   співтворцем   мети  їх   діяльності,  зацікавленим   і   компетентним  консультантом  і   помічником  у  співвіднесенні  мети  з  результатом,  використанні   доступних  для  учнів  форм  рефлексії та  самооцінки ; 

— здатність   бачити,  адекватно  оцінювати,  стимулювати   відкриття  та   форми  культурного самовираження  учнів; 

—  уміння   аналізувати   зміни  в  освітній  діяльності,  розвитку   особистісних   якостей  учнів; 

—  здатність   до  особистісного  творчого   розвитку,  рефлексивної   діяльності,  усвідомлення  значущості   актуальності   власних інноваційних  пошуків  і  відкриттів.

Готовність  педагога  до інноваційної  діяльності  визначається  усвідомленням   потреби  запровадження   педагогічних   інновацій  у   власній педагогічній практиці;  інформованістю   про   новітні  педагогічні   технології,  знанням   новаторських   методик  роботи;  зорієнтованістю   на   створення  власних  творчих   завдань,  методик,  налаштованістю   на  експериментальну  діяльність;  готовністю   до  подолання  труднощів,  пов'язаних   зі   змістом  та   організацією  інноваційної  діяльності;  володінням  практичними   навичками   освоєння   педагогічних   інновацій  та  розроблення нових. Ці   показники  виявляють   себе   не   ізольовано,  а  в  різноманітних  поєднаннях   і  взаємозв'язках.  Зокрема,  потреба  у   нововведеннях  активізує   інтерес  до  найсвіжіших  знань  у   конкретній   галузі,  а   успішність   власної  педагогічної  інноваційної   діяльності  допомагає  долати   труднощі,  шукати  нові   способи   діяльності,  відстоювати  новаторські   підходи у  взаємодії  з тими,  хто їх  не  сприймає.

Розвиток   системи   освіти   вимагає  від  педагогічної  науки  й   практики   вивчення   і  впровадження  нових   методів  навчання   і   виховання  дітей.   

Інновації   в  педагогіці  пов'язані  із   загальними   процесами   у   суспільстві,  глобальними  проблемами. Нині  повинна створюватися  нова   педагогіка,  характерною   ознакою   якої   є  інноваційність —  здатність   до  оновлення,  відкритість  новому. За   своїм  змістом,  формами   і   методами  освіта   не   є  чимось незмінним,  закостенілим,  адже  вона   весь   час  реагує   на   нові   цивілізаційні   виклики,  суспільні   реалії,  враховує  тенденції,  перспективи  розвитку   людства,  національного  буття  народу.  Однак оновлення  навчально- виховної   практики   часто  відставало   від  темпів   цивілізаційного  розвитку,  соціальних   вимог   до  неї.  Тривалий  час,  особливо   на   ранніх   етапах   розвитку 

людства,  ця   проблема  була   не   настільки  гострою,  помітно  загострилася  вона   у   другій  половині  XX ст .,  що  було  зумовлено   колосальним   проривом  у   науково-технічному  розвитку,  радикальною   зміною  традиційних  уявлень  про   світ,  життя,  його   цінності,  майбутнє цивілізації.

У  багатьох   країнах  було прийнято  державні  програми реформування освіти

На  сучасному   етапі  все  очевиднішим   стає   те,  що  традиційна   школа,  орієнтована  на  передавання  знань,  умінь  і   навичок,  не   встигає  за   темпами   їх   нарощування.  А  значна  частина  знань,  які  освоюють  учні,  була   здобута  людством декілька століть  тому. Сучасна  школа  недостатньо  розвиває  здібності,  необхідні її   випускникам   для  того,  щоб  самостійно   самовизначитися  у   світі,  приймати  обґрунтовані   рішення   щодо  свого  майбутнього,  бути   активними   і   мобільними  суб 'єктами   на   ринку   праці.  Головними  недоліками   традиційної  системи   освіти   є  породжені  нею   невміння   і   небажання  учнів вчитися,  несформованість ціннісного  ставлення до власного  розвитку  та  освіти.

 Суспільству  майбутнього  потрібні   люди  з  актуальними   знаннями,  гнучкістю  і  критичністю  мислення,  творчою   ініціативою,  високим   адаптаційним   потенціалом.  Не  менш  важливими   будуть   такі   їх   якості,  як   висока   моральність,  особистісна  відповідальність,  внутрішня   свобода,  налаштованість   на   максимальну  самореалінацію,  здатність   досягати   високої мети раціональним   шляхом і   коректними засобами.

Тому навчання учнів має бути  орієнтоване  на   формування  готовності  особистості  до  динамічних  змін   у   соціумі  за   рахунок  розвитку   здібностей   до  творчості,  різноманітних форм  мислення,  а  також  здатності  до співробітництва  з  іншими  людьми.

Специфічними  особливостями  інноваційного  навчання   є   його   відкритість 

майбутньому,  здатність   до  передбачення   на   основі   постійної  переоцінки   цінностей,  налаштованість  на   конструктивні дії в оновлюваних  ситуаціях.

Розвиток   системи   і   змісту   навчання   в  сучасному   світі   відбувається  в   контексті  глобальних  освітніх тенденцій,  серед  яких  найпомітнішими  є  масовий характер  освіти  та  її  неперервність  як  нова   якість;  значущість  освіти  для індивіда  і  суспільства;  орієнтація на   активне освоєння  людиною способів  пізнавальної  діяльності;  адаптація освітнього  процесу до запитів і  потреб  особистості;  орієнтація навчання  на  особистість,  забезпечення  можливостей  її  саморозкриття.

Ці   тенденції   свідчать,  що  головною  функцією  освіти   є  розвиток   людини.  Освіта   має  забезпечити  кожному,  хто  навчається,  широкі  можливості   для  здобуття   таких  умов розвитку  та  підготовки  до життя  знань  про   людину,   природу   і   суспільство,  що  сприяють  формуванню  наукової  картини  світу  як   основи  світогляду   та   орієнтації  у   виборі   сфери   майбутньої  практичної  діяльності;  досвіду  комунікативної,  розумової,  емоційної,  фізичної,  трудової   діяльності,  що сприяє   формуванню  основних  інтелектуальних,  трудових,  організаційних  і   гігієнічних  умінь  та   навичок,  необхідних   у   повсякденному   житті  для  участі   у   суспільному  виробництві,  продовженні освіти  та   самоосвіти;  досвіду  творчої  діяльності,  що  відкриває  простір  для  розвитку   індивідуальних  здібностей   особистості  і   забезпечує   її   підготовку   до  життя  в   умовах  соціально-економічного  та  науково-технічного  прогресу;  досвіду  суспільних   і   особистісних   відносин,  які  готують   молодь  до  активної   участі в  житті  країни,  створення  сім'ї,  планування   особистого   життя  на   основі   ідеалів, моральних та  естетичних  цінностей сучасного суспільства.

Смислом   і   метою   сучасної   освіти   повинна   стати «людина  у   постійному  розвитку,  її   духовне  становлення,  гармонізація   її   відносин   з  собою   та   іншими   людьми,  зі   світом.  Система  освіти   створюється  для  людини,  функціонує   і   розвивається   в  її  інтересах,  слугує  повноцінному розвитку  особистості і  в ідеалі  її  призначення —  щастя  людини». 

Докорінна  зміна  традиційного   способу  життя  породжує  нові   вимоги,  які  спонукають  людину  краще   розуміти   інших   і   світ   загалом.  З   урахуванням   цього  пріоритетними  завданнями   сучасної   освіти   є  навчання   навчатися,  навчання   працювати,  навчання  співіснувати,  навчання  жити. 

Навчання  навчатися  полягає  у   виробленні   вміння   оволодівати  та   оперувати найрізноманітнішою   інформацією .  Навчання  працювати   має  на   меті   формування  здатності   ефективно   оволодівати  професійними  навичками,  вміння   знаходити  вихід  у  найнепередбачуваніших  виробничих  ситуаціях, співпрацювати  в  колективі,  співвідносити   себе   з  конкретними   фаховими  ролями  та   ефективно   їх   виконувати.

Навчання  співіснувати  полягає  у   розвитку   таланту  до  налагоджування   соціальних,  дружніх   і   родинних  стосунків,  вихованні  здатності   до  емпатії,  персоніфікованих  взаємин  з  іншими   людьми.  Завданням   навчання   жити  є  формування  в  молодої  людини  цілісного   світогляду   і   світосприйняття,  вміння   осмислено   бачити   особистісний   сенс  життя,  прагнути   до  духовної   зрілості,  бути   відповідальною   за   себе,  усвідомлювати  відповідальність за  долю людства.

Враховуючи всі ці аспекти стараюсь у своій педагогічній діяльності не просто передавати знання, вміння, навики учням традиційними способами,  шукаю більш цікаві, доступні методи навчання. Мною розроблено, створено та три роки вже використовую на уроках  теоретичного навчання навчальний посібник для учнів, які навчаються професії кухаря у професійно-навчальних закладах: «Санітарні правила для підприємств громадського харчування».

Харчування є важливою соціальною та біологічною проблемою, бо не все населення планети має змогу правильно харчуватися. Від цього залежить здоров’я будь-якої нації. У нас, людей, зовсім небагато основних потреб, які мають бути задоволені, щоб ми могли жити. Харчування – одна з таких потреб.

         Для поліпшення обслуговування населення, розширення асортименту продукції працівники сфери масового харчування повинні володіти сучасними знаннями з кулінарії, товарознавства, організації виробництва, технологічного обладнання, а також основами фізіології, мікробіології, санітарії та гігієни.

         Гігієна вивчає вплив факторів зовнішнього середовища на організм людини, тобто наука про те, як зберегти та поліпшити здоров’я. Її  завданням є розробка заходів зі створення умов правильної організації праці та відпочинку, попередження захворювань, правильної організації харчування, заходів попередження та нейтралізації впливу на організм людини хімічних, фізичних, біологічних факторів довкілля. Гігієна харчування вивчає якість харчових продуктів, хімічний склад, санітарні вимоги до їх виробництва, зберігання, транспортування та реалізації.

         Санітарія, в свою чергу,  вивчає сукупність заходів, спрямованих на втілення в життя гігієнічних норм та правил. Контроль за втіленням цих заходів здійснює санітарно-епідеміологічні служби (СЕС), а очолює державний санітарний нагляд Головний санітарний лікар України. Метою такого нагляду є контроль за санітарним станом підприємств: це виключення шкідливого впливу харчових продуктів на людину, з іншого боку – збереження харчової цінності продуктів харчування та кулінарних виробів.

         Санітарно-харчовий нагляд у своїй роботі керується спеціальними документами, до яких належать санітарні правила.

         Учні вивчають санітарні правила на уроках предмета «Фізіологія харчування», «Санітарія та гігієна» вже на першому курсі. Доцільно вивчати цей предмет саме у І семестрі через його важливість. Тому,  вже з перших уроків викладач повинен пояснювати учням, в чому проявляється ось ця важливість, навіщо необхідне повне знання санітарних правил, правил гігієни працюючим на підприємствах масового харчування, чому санітарні правила - це невід’ємна частина професії кухаря.

         Особливу увагу необхідно звертати на санітарні вимоги при організації робочих місць, використанні швидкопсувної сировини, проведенні технологічного процесу приготування страв, їх правильної реалізації. З санітарними правилами та вимогами учні стикаються вже при проведенні перших уроків виробничого навчання по первинній обробці сировини. Майстер виробничого навчання при проведенні вступного інструктажу не раз наголошує про правильну організацію технологічного процесу, особисту гігієну, вимоги до первинної обробки продуктів і до чого може призвести недотримання санітарних вимог, до яких наслідків.

         Вивчивши санітарні правила, учні можуть самостійно назвати причини, які можуть викликати  важкі харчові отруєння та інфекції; знають, до чого  може призвести незнання правил; можуть порівнювати, аналізувати та робити певні висновки.

         Для вивчення санітарних правил Програмою запропоновано близько 20 годин, тому посібник допоможе учням їх успішно засвоїти, не шукаючи матеріалу з різних джерел.

         Даний посібник створений для учнів професійних закладів і містить такі основні напрямки: методичні рекомендації для викладачів та учнів; санітарні правила для підприємств масового харчування, тобто теоретичний матеріал; опорні конспекти для учнів, що допоможуть учням краще запам’ятати деякі елементи із правил; тестові завдання для учнів відповідно до розділів санітарних правил, попередження травматизму на виробництві, надання долікарської допомоги, тобто матеріал на закріплення знань учнів.

         Кожне тестове завдання розраховане на 10-15 хвилин, тому при плануванні викладач його включає в кінці уроку або кількох уроків як елемент закріплення матеріалу. Для простоти перевірки тестових завдань окремо розроблені варіанти відповідей, тому перевірка не займе багато часу, що дасть змогу проаналізувати засвоєння учнями матеріалу, виявити прогалини, швидко усунути їх.

         Під час проведення тематичного оцінювання можна використати різноманітні форми: усне опитування, тестову перевірку, поєднання усного та письмового опитування.

         Пропоновані завдання є орієнтовними. Оцінювання проводиться в 12-бальній системі (за кожну правильну відповідь учневі виставляється 1 бал).

         Санітарні правила складаються з 16 розділів (Загальні положення і т.д.). Діють вимоги по всій території країни, повинні виконуватися постійно і в повному обсязі.

При вивченні санітарних правил, учні повинні більше уваги приділити вивченню розділів 8-14 як найбільш необхідних при проведенні технологічних процесів.

         Багато технологічних операцій в кулінарії пов’язані з розвитком мікроорганізмів, які можуть діяти на продукт харчування як корисно, так і шкідливо. Санітарні правила вивчають вимоги по знищенню мікроорганізмів з поверхні сировини, готових страв, обладнання, робочих місць і т.д., щоб запобігти швидкому псуванню продуктів, забрудненню. Тому вивчаючи розділи «Дезинфекція, дезинсекція, дератизація», слід розпочати з того, що незважаючи на всі профілак­тичні заходи, які попереджають розвиток шкідливої мікрофлори, частина мікроор­ганізмів проникає на виробництво. Великих втрат завдають комахи і гризуни - псують сировину, напівфабрикати і готові вироби, переносять різні інфекційні захворювання. У зв'язку з цим потрібно наголосити на значенні дезинфекції, дезин­секції і дератизації, окремо виділити дезинфікуючі способи, що використовуються на виробництві в даний час, зупинитися на тих конкретних заходах, які дають мож­ливість знищувати гризунів, комах, борошняних та інших шкідників. Необхідно ознайомити учнів з видами дезинфікуючих способів, фізичними і хімічними методами дезинфекції, дезинсекції і дератизації, а також з інструкція­ми з цих питань.

         При вивченні розділу «Санітарні вимоги до зберігання і транспортування готових виробів»  слід звернути увагу на терміни та температурні режими,

сприятливі умови зберігання продуктів, готових страв; умови розвитку шкідливих мікроорганізмів і в першу чергу плісеневих грибів. Приміщенням належить бути не лише сухим і чистим, але й мати добре освітлення.

         Далі потрібно наголосити на особливостях автотранспорту, яким здійс­нюють перевезення продуктів, докладно ознайомити учнів з очищенням і санітарною обробкою таких машин. Розповісти про са­нітарну обробку лотоків та іншої тари, яка використовується для зберігання і транспортування виробів; що таке санітарний паспорт на перевезення продук­тів, хто видає такий паспорт і яке його призначення.

Другим навчальним посібником, який я розробила та роздрукувала є посібник для спеціальних предметів з професії кухар,  такі як товарознавство харчових продуктів та технологія приготування їжі. Матеріал посібника включає великий обсяг теоретичного матеріалу, який фактично за декілька запропонованих навчальною  програмою  уроків вивчити учневі першого курсу, який прийшов зі школи з нульовим багажем знань з професії, з повною відсутністю словарного запасу по даній професії (деякі кулінарні терміни учні чують вперше українською мовою, деякі просто важко навіть правильно виговорити і т.п.) здавалося б неможливо. В цьому випадку мені знадобився такий посібник, де за допомогою опорних конспектів  весь матеріал зібрано в короткі, стислі, кольорові картинки. В кінці кожного розділу зібрані завдання  для контролю знань учнів, які мають можливість виконати ці завдання та оцінити себе. Посібник також містить матеріал двох великих тем по вивченню технології приготування овочевих страв різної складності приготування (3-го та 4-го розрядів), каталог технологічних карток з фото страв. В кінці тем є інструкції до проведення лабораторно-практичних занять та тематичне оцінювання. Посібник містить опорні конспекти, цікавий матеріал про екзотичні овочі, технологічні карти приготування регіональних страв із овочів.

Посібник адресований учням закладів професійної освіти, де проводиться підготовка кухарів, а також викладачам та майстрам виробничого навчання.

 Учень для себе знайде теоретичний матеріал, якщо він щось не зрозумів в опорному конспекті або навпаки. Кожний викладач матиме повний матеріал з теорії, короткий конспект для учня, зможе оцінити його за виконаним завданням. Під час проведення тематичного оцінювання зможе використати різноманітні форми: усне опитування, тестову перевірку, поєднання усного та письмового опитування.

 Пропоновані завдання є орієнтовними. Оцінювання проводиться в 12-бальній системі (за кожну правильну відповідь залежно від виду завдання учневі виставляється 1 бал або 0,5 бала).учень зможе оцінити себе та рівень засвоювання знань, якщо відповісти на всі питання мозкового штурму. Ці питання додаються в кінці кожного розділу.

Таких основних розділів у посібнику є три. Складність засвоювання тем по приготуванню страв з овочів наростає по вертикалі, починаючи з третього і закінчуючи четвертим розрядом. Учні починають вивчення з найпростішої страви «відварена картопля», а в кінці вміють приготувати тушковану фаршировану або запечену страву. Для цього в посібнику представлено велику кількість технологічних карток з кольоровим фото подачі цієї страви.

Майстер виробничого навчання має можливість використати даний матеріал, проводячи   вступний інструктаж на уроці виробничого навчання та на заключному інструктажі, коли проводить бракераж готової страви, приготовленої учнем.

Учень має можливість після проведеного бракеражу своїєї страви порівняти дані вимоги до якості з вимогами в технологічній карті, тобто має можливість аналізувати та співставляти результати.

На досягнутому не зупиняюся. Продовжую роботу над створенням навчального посібника для професії кондитер по приготуванню дріжджового тіста різними способами та виробів з нього. Накопичила цікавий матеріал та продовжую розробляти опорні конспекти,  різні завдання для контролю знань учнів.

 Викладач: Левицька Людмила Петрівна