Формування професійної компетентності викладача

Формування професійної компетентності викладача як ефективний засіб забезпечення якості освіти

Введення поняття «професійна компетентність» обумовлена широтою його змісту, інтеграційною характеристикою, яка об'єднує такі поняті як «професіоналізм», «кваліфікація», «професійні здібності» тощо.

В педагогічній науці дане поняття розглядається по-різному.

Відповідно до думки В.М. Введенського, який під “професійною компетентністю педагога” розуміє “здатність педагога ефективно здійснювати професійну діяльність: швидко оволодівати сучасними способами діяльності та успішно виконувати професійні обов’язки”. Він зазначає, що професійна компетентність не зводиться лише до набору знань та вмінь, а визначає необхідність їх ефективного застосування в реальній освітній практиці.

Професійна компетентність особистості є складним утворенням, основними елементами якої є: професійні знання як логічна системна інформація про навколишній і внутрішній світ людини, зафіксована в її свідомості; професійні уміння як психічні утворення, що полягають у засвоєнні людиною способів і технік професійної діяльності; професійні навички – дії, сформовані в процесі повторення певних операцій і доведені до автоматизму; професійні позиції як сукупності сформованих установок і орієнтацій, відношення та оцінок внутрішнього і навколишнього досвіду, реальності і перспектив, а також домагань, які визначають характер професійної діяльності і поведінки фахівця; індивідуально-психологічні особливості фахівця – поєднання різних структурно-функціональних компонентів психіки, які визначають індивідуальність, стиль професійної діяльності, поведінки і виявляються у професійних якостях особистості; внутрішні збудники, які обумовлюють потребу фахівця в постійному саморозвитку, творчості та самовдосконаленні.

Педагогічна компетентність включає:

• забезпечення результативності і якості своєї роботи;

• гармонізацію науково-наочних і світоглядно-методологічних, дидактичних і психологічних знань;

• уміння організувати навчально-виховний процес як педагогічну взаємодію, направлену на розвиток особи студентів;

• готовність до творчого пошуку, саморозвитку, засвоєння і впровадження нових інформаційних технологій;

• високі моральні якості, фізичний і психологічний стани здоров'я, що дають можливість виконувати службові обов'язки.

Основу компетентності фахівця, на думку сучасних науковців О.О. Бодальова, В.І. Жукова, Л.Г. Лаптєва, В.О. Сластьоніна та інших, складають: компетентність діяльності, спілкування і саморозвитку.

Професійна компетентність – це професійна підготовка і здатність суб’єкта праці до виконання завдань і обов’язків діяльності, міра й основний критерій його відповідності вимогам професійної діяльності. Серед методів підвищення професійної компетентності викладачів можна виділити: самоосвіту, систематичну участь у роботі методичної комісії, школи підвищення педагогічної майстерності, а також участь у конкурсах та семінарах обласного й республіканського рівня, майстер-класах, відвідування  виставок.

 Навчальний заклад забезпечує підвищення кваліфікації та стажування педагогічних працівників не менше, ніж один раз на п'ять років спеціальності.

Педагогічна компетентність викладача

• Предметна компетентність викладача (визначається як теоретична і практична готовність до викладання дисципліни): отримувати інформацію, аналізувати, узагальнювати і використовувати її для навчання; подавати навчальний матеріал у достатньому обсязі обґрунтовано, послідовно.

• Дидактична компетентність викладача: визначати цілі навчального заняття й всього курсу дисципліни; будувати навчальний процес жваво, емоційно, цікаво; відбирати зміст і відповідне обладнання для проведення навчального заняття; викладати навчальний матеріал доступно, чітко, виразно, переконливо; розробляти дидактичний матеріал для навчального заняття.

• Методична компетентність викладача (виявляється у поінформованості з проблем інновацій в галузі освіти, використанні різноманітних освітніх технологій і засобів навчання, способах організації роботи учнів на занятті).

• Психолого-комунікативна компетентність викладача включає здатність: стимулювати пізнавальні інтереси учнів на заняттях; здійснювати мотивацію кожного навчального заняття; формувати позитивне ставлення учнів до навчання; актуалізувати знання і життєвий досвід учнів; адекватно сприймати та розуміти учнів; створювати позитивний психологічний клімат на занятті.

• Управлінська компетентність викладача (визначається як здатність планувати, організовувати й контролювати навчально-виховний процес та власну професійну діяльність для досягнення прогнозованого результату): конкретизувати цілі навчання з дисципліни і виховання; оцінювати рівень навчальних досягнень учнів; використовувати різні види і методи контролю; керувати роботою учнів на заняттях; організовувати самостійну роботу учнів; визначати педагогічні задачі відповідно до предмету.

• Проективна компетентність викладача (полягає у здатності передбачати наслідки фахової та особистісної діяльності): передбачати результати навчально-виховного процесу; розробляти навчальні плани і програми; розробляти плани заняття; проектувати навчальний процес і діяльність учнів на занятті; проектувати власну педагогічну діяльність відповідно до предмету.

• Рефлексивна компетентність викладача (полягає у здатності аналізувати результати своєї діяльності та спрямовувати свої зусилля на її перетворення, вдосконалення тощо).

Характеристика рівня

загальної професійної компетентності викладача

1)     Низький: педагогічна діяльність одноманітна, спостерігається низька сформованість видів компетентностей: одностороннє пояснення, не використовуються різні форми і методи навчання, учні пасивні під час навчального заняття. У педагогів низька мотивація до самовдосконалення, а відповідно і творчого зростання.

2)     Середній: педагогічна діяльність спрямована на розвиток знань, комунікативних умінь та навичок учнів, переважають традиційні методи та прийоми навчально-пізнавальної діяльності на заняттях. Активізація та різноманітність методів і прийомів використовуються на навчальних заняттях, але без глибокого дидактичного обґрунтування та спеціального соціокультурного значення. Види компетентностей розвинуті, мотивація до самовдосконалення достатня.

3)     Достатній: педагог добре володіє сучасними формами і методами навчання, використовує як сучасні розроблені методики і рекомендації міжнародного рівня, так і власний досвід. Види компетентностей достатньо розвинені. Учні виявляють інтерес до вивчення дисципліни. Спостерігається робота щодо самовдосконалення та творчого зростання педагога.

4)     Високий: викладач має досить добре розвинуті види компетентностей, досконало володіє формами та методами навчально-виховного процесу. Спостерігається високий рівень ініціативи та творчості: постійний пошук нових педагогічних засобів, збагачення навчальної діяльності активними методами, навчання відповідає мотивам, потребам та інтересам учнів, ведеться розвиток їх компетенцій. Висока мотивація викладача до самовдосконалення.

Самоосвіта вчителя – запорука професійної компетентності

1.     Якщо я хочу мати те, чого ніколи не мав, то я повинен робити те, чого ніколи не робив (Т. Роббінсон)

2.     Хто осягає нове, шануючи старе, той може бути вчителем   (Конфуцій)

3.     Учись, поки інші сплять, працюй, поки інші б'ють байдики; розвивайся, поки інші займаються неробством!

     4. Non progredi est  regredi – не йти вперед означає йти назад.

     5. Удосконалити можна тільки самого себе (Олдос Хакслі)

     6. Формальна освіта допоможе Вам вижити. Самоосвіта приведе Вас до успіху. (Джимі Рон)

     7. Довго сам учися, якщо хочеш учити інших. (Г. Сковорода)

     8. Педагоги не можуть успішно вчити когось, якщо в цей час самі старанно не навчаються (А. Апшероні)

Форми самоосвіти

1) Індивідуальні:

- Презентація досвіду роботи

- Складання авторських методичних рекомендацій

- Розробка програм експериментальної роботи

- Організація авторських семінарів

- Майстер-клас

- Проведення відкритих уроків

2) Інституційні:

- Активна участь у семінарах, конференціях

- Участь у роботі творчої групи

- Творчий пошук шляхів якісного оновлення системи викладання

- Участь в апробації НМК

- Робота в режимі активного саморегулювання

Потреби і мотиви самоосвіти:

- Щоденна робота з інформацією: готуючись до уроку, виступу, батьківських зборів, виховних годин, олімпіади, вчитель має потребу в пошуку та аналізі нової інформації

- Бажання творити – так як учитель – професія творча, то він не може з року в рік працювати за старими поурочними планами, сценаріями, читати одні і ті ж доповіді, користуватися чужими планами. Мусить з’являтися бажання мати власні якісні напрацювання. Робота повинна бути цікавою і приносити задоволення.

- Стрімкий розвиток сучасної науки – особливо педагогіки та психології. В епоху автомобілів не варто користуватися візком.

- Зміни в суспільстві – вони насамперед позначаються на учнях, формують їхній світогляд, і часто створюють імідж учителя як “несучасної людини”

- Конкуренція – не секрет, що більшість батьків просяться до класу певного вчителя, тому вчитель прагне бути кращим.

- Громадська думка – справжньому вчителеві небайдуже, яким його вважають. Поганим вчителем бути образливо!

- Матеріальний стимул – категорія вчителя, думка атестаційної комісії, премії, звання, державні нагороди – усе це залежить від кваліфікації та майстерності вчителя. Без постійного засвоєння нових знань цього не досягти.

- Цікавість – учитися – просто цікаво! Чи має право людина, яка щодня навчає, постійно не навчатися нового? Інакше чи може вона навчати?

Джерела самоосвіти

Телебачення. Газети, журнали. Література.

Інтернет. Відео-, аудіоінформація.

Платні курси.

Семінари та конференції.

Майстер-класи.

Методичні заходи з обміну досвідом.

Екскурсії, театри, виставки, музеї, концерти.

Мандрівки.

Курси підвищення кваліфікації.

Результати самоосвіти

- Підвищення якості викладання предмета;

- Розробка, публікація статей, методичних посібників, підручників, програм, сценаріїв; розробка нових форм, методів, прийомів навчання;

- Доповіді, виступи;

- Розробка дидактичних матеріалів, тестів, наочності;

- Вироблення методичних рекомендацій із використання нової технології;

- Розробка та проведення відкритих уроків за власними новаторськими технологіями;

- Створення комплектів педагогічних доробок;

- Проведення тренінгів, семінарів, конференцій, майстер-класів, узагальнення досвіду з проблемної теми;

- Розробка електронних уроків, об'єднаних предметною тематикою моторикою викладання;

- Розробка пакету тестового матеріалу в електронному вигляді;

- Розробка пакета поурочного планування з теми чи циклу тем;

- Створення комплекту дидактичних матеріалів (самостійні, практичні, контрольні роботи);

- Розробка комплекту роздаткового матеріалу;

- Створення розділу чи сторінки електронного підручника;

- Створення термінологічного словника з теми, розділу;

- Створення збірника предметних кросвордів;

- Розробка комплекту тематичних класних годин, батьківських зборів, позакласних предметних заходів;

- Розробка пакета олімпіадного матеріалу для підготовки учнів;

- Пакети документації класних керівників;

- Пакет матеріалів з педагогічно інноваційних технологій;

- Проект особистої методичної веб-сторінки (педагогічного колективу) школи;

- База даних запитань, завдань, задач із предмета за розділами;

- Пакет сценаріїв уроків із використанням ІКТ;

- Створення електронної бібліотеки творів художньої літератури згідно з программою, тощо…